Шпаргалки по философии

Скачать работу - Шпаргалки по философии

Предметом філософія повинна буити матеріяБекон - засновник матеріалізму Рене Декарт багато уваги приділяв зясуванні природи людини Він вважав, що як матеріальна істота людина це машина Тіло її дім за законами природи Причому ця діяльність відбува ться без участі душі Водночас Декарт різко протиставляв людину іншим істотам Людина не просто тіло а й розумна душа Завдяки душі людина здатна підпорядкувати собі тіло Р Декарт порушував проблему штучного відтворення людської істоти побудови такого її аналога який би нічим не відрізнявся від неї Але Декарт вважав, що якби навіть вдалося створити машину подібну до людини, то між ними існувала би принципова відміність Декарт відходив від гуманістичного ідеалу, проголошеного мислителями Відродження З т очки зору Декарта людина не може претендувати на те, щоб бути центром світу Головний твір «Міркування про метод» 9. Свое понимание человека французские материалисты противопоставляли религиозно-философской антропологии, решительно отвергали дуалистическую трактовку природы человека как сочетания телесной, материальной субстанции и нематериальной, бессмертной души.

Стремление к последовательно материалистическому решению проблемы человека получило яркое выражение в сочинениях Ламетри, Дидро и Гельвеция Лейтмотивом их философской антропологии является положение о материальном единстве человека, теснейшей зависимости 'способностей души', всех психических процессов, начиная с ощущения и кончая мышлением, от нервной системы и мозга, от состояний 'телесной субстанции'. В соответствии с такой точкой зрения смерть тела рассматривалась как причина прекращения всей психической деятельности человека, как естественное и закономерное завершение земной жизни, единственно возможной и реальной.

Материалистическое решение психофизической проблемы, отвергавшее теологический спиритуализм и религиозно-философский дуализм, отличалось вместе с тем механицизмом.

Однако механицизм французских материалистов не следует трактовать буквально, упрощать их воззрения на человека.

Последний понимался не как обычный механизм или машина, а как инструмент природы, наделенный способностью ощущать, чувствовать и мыслить.

Поэтому особый интерес проявляли философы-материалисты к физиологии, к изучению нервной системы и мозга как материального субстрата психики. 'эгоистическая мораль' французских материалистов 18 в., как нередко ее именуют, не только не была чужда общечеловеческим нравственным ценностям, а напротив, предполагала гуманизацию межличностных отношений. Дидро занимал в этом вопросе несколько иную позицию.

Важнейшим проявлением морального чувства, которым природа наделила человека, Дидро считал стремление к добродетели, к взаимной любви и поддержке. Но прирожденная склонность к добру не исключает, по его мнению, необходимость морального воспитания.

Последнее развивает и укрепляет 'естественную' добродетель, формирует у людей высокие нравственные качества. В целом учение французских философов-просветителей о человеке имело гуманистическую и демократическую направленность, оказало значительное влияние на дальнейшее развитие ма териалистической антропологии. 10. Гоббс вважав, що кожен народ в сво му розвитку прожодить дві стадії Державній стадії переду природний стан Головною рисою природної людини м прагнення до блага і власного самозбереження Звідси неминуче зіткнення інтересів, війна всіх проти всіх На першій стадії пану природн право кожної людини задовольнити власні потреби, в природньому стані люди робили все, що їм заманеться Щоб позбутися стану війни всіх проти всіх люди приймають рішення про громадянський мир Вони укладають договір, через який приходять до громадянського стану головною ознакою громадянського стану наявність держави Свою силу і повноваження держава отриму від своїх громадян Однак уклавши договір народ переста бути вільним а державний правитель ста диними носі м державної волі Поділ влад веде до громадянської війни вважав Гоббс Найкращою формою правління він вважав монархію Головним чинником державного ладу він вважав силу, а тому виправдовував насильство правителя Гоббс вважав, що потрібно заборонити всі партії, ввести цензуру Виступав проти демократії Вважав, що необхідним інститутом людського життя релігія Джон Локк спирався на теорію природного права і на суспільного договору, на перший план висунув аргументи, які доводили право народних мас на революцію На його думку виникнення суспільства було наслідком досягнення спільної згоди, що обмежувала свободу кожної людини Основою виникнення держави м приватна власність Локку належить економічне тлумачення зародження держави, а й ідея поділу влади на виконавчу та законодавчу, а також ідея її змінюваності 11. Канта.

Иммануил Кант родился в 1724г в Кениксберге. Здесь же учился, стал ректором университета , писал свои труды и умер в 1804. Он был не только фил, но также крупным ученым в обл естествознания.

Преподавал.Фил развитие К. делится на 2 периода. В перв. период (до нач. 70-х гг) пытался решать ф пробл - о бытии, фил природы, религии, этики, логики исходя из убеждения, что ф. м.б. разработана и обоснована как умозрительная наука. (без обращ к опытным данным)Во 2-й пер (критический) пытает ся строго отделить явления от вещей в себе.

Последние не могут быть даны в опыте. Вещи непознаваемы. Мы позн. лишь явления или тот способ, кот. эти вещи в себе действуют на нас. Это учение - агностицизм. Кант называл его 'критикой разума'. Это учение ограничивает разум, поскольку оно отказывает ему в познании сущности вещей.

Развивая эту критику Кант пытался выяснить источники различного вида знаний - научного и философского выяснить на чем основывается достоверность знаний. 3. исследовать формы и категории научного мышления...Учение 'Крит фил' сформировалось к началу 80-х гг. Оно изложено в тракт. ' Критика чистого разума' - 81, 'Критика практического разума' - 88 и 'Критика способности суждения' - 90. (теор познания, этика и эстетика (учение о целесообр. в природе) соответственно)Познание начинается с того, что 'вещи в себе' возд. на наши органы чувств и вызыв ощущения. Это конечно материализм. Но дальше К. - идеалист.

Идеализм состоит в убеждении, что ни ощущунеи нашей чувственности, ни понятия и сужд. нашего рассудка, ни понятия разума не могут дать нам теорет. знания о 'вещах в себе' (ввс). Достоверное знание сущ - это математика и естествознание.

Истины этих наук всеобщие и необходимые. Но это не есть знание о ввс, а только о свойствах вещ. к кот. приложимы формы нашего сознания: ощущ, понятия. Ввс принципиально непознаваемы.Учение о знании.

Опирается на теорию суждения.

Знание всегда выраж в форме суждения, в кот мыслится всязь между двумя понятияим - субъектами и предикатами суждения. Сущ 2 вида этой связи. В одних суждениях предикат не дает нового знания о предм сравнительно с тем знанием, кот уже мыслится в субъекте. Это аналитические уждения.

Пример: все тела имеют протяжения (предикат - имеют прот) По К эл-ты матем знания - не понятия, а наглядные представления. В сужд. матем синтез субъекта с предик основывается либо на чувств созерцании пространства, либо времени.

Пространство - априорная форма внешнего чувств созерцания (время - внутреннего), что и придает созерц. простр. их безусловную всеобщность и необходимость.Т.о. у К простр и время перестают быть формами сущ вещей. Они становятся априорными формами нашей чувственности.К стремился ослабить зависимость этики от веры. Он утверждает, что не нравственность основана на религии, а наоборот. Опыт показ, что между мор или амор поведением чел и его счастьем не сущ необходимого соответствия.

Противоречие междумор повед чел и результатом этого поведения в эмпир жизни не мирится с нашим нравственным сознанием, кот требует справедливого соответствия. Не находя его в мире явлеий, нр сознание вынуждено верить, будто соотв осущ в мире 'умопостигаемом'. Сущ понятий как свобода, бессмертие и бог объясн по К. верой в 'умопостиг' мир. Их бытие не есть истина, доказуемая теоретически, но есть необх постулат или требование 'практического разума 1. Філософія Гегеля. Чел-к пытается найти ответ на наиб. общие и глуб. вопр.: что предст. собой окр. мир и каково место и предназн. ч-ка в мире? Что лежит в основе всего существ-го: матер./дух.? Подчинен ли мир к-л законам? Может ли ч-к познать окр. мир, что предст. собой это познание? Онтологич. обоснование теории познания (с. т.зр. бытия и его сущности) впервые преодолевается только в 18 веке. Г. пытался показать, что происх. многого из единого м. быть предметом рац. познания, инструментом которого является логич. мышление, а основной формой - понятие. Но это рац. познание особого рода: в основе его лежит диалектич., а не формальн. логика, и движущим мотором ее является противоречие. Г. требует переосмыслить природу понятия. В понятии до сих пор видели субъективное образование, тогда как в действительности “абсолютное понятие” - абсолютное тождество субьекта и объекта - явл. никогда не осуществимым, хотя всегда желанным идеалом. В основе диал-ки Г. лежит идеалистич. предст-е о том, что источник всякого развития - как природы, так и общества, и человеческого мышления - заключен в саморазвитии понятия, а значит, имеет логическую, духовную природу. “Только в понятии истина обладает стихией своего сущ-я , и поэтому диал-ка понятий определяет собой диалектику вещей - процессов в прир. и о-ве. Диал-ка вещей есть лишь отраженная форма подлинной диал-ки, присущей только “жизни понятия”, или, иначе говоря, жизни Логоса, как он сущ. сам по себе, как бы в мышлении Бога. Но и сам Бог мыслится Г. при этом пантеистически - не как личный бог христ. религии, а как безличный процесс самодвижения понятия, с неуклонной необходимостью развивающ. свои определения в диалектич. процессе - через развертывание исходного противоречия и его последующее преодоление.

Вселенский диалектический процесс в конечном счете подчинен определенной цели - достижению точки зрения абсол. духа, в которой сняты и разрешены все противоречия и “погашены” противоположности. 1. Последним великим представ класс нем фил был Л.Феербах (1804 - 1872). Его выдающаяся заслуга в том, что он подверг критике ид. Канта и Гегеля и продолжил традиции матер. Ф. - воинствующий материалист.Ф родился в семье юриста.

Поступил в богословский фак.

Гейдельбергского унив.

Однако через год покидает его.

Переезж в Берлин, где слушает лекци Гегеля в унив.С 1828 г. преподает в унив. но его увольняют за отрицание личного бессмертия в работе 'мысли о смерти и бессмертии'С 1830г Ф. ведет уединенную жизнь в деревне и публикует свои работы. К1839г. он уже окончательно порывает с идеализмом В 1841г выходит гл. труд - 'Сущность христианства' . Затем он публикует 'Предвар тезисы к реформе фил', 'Основные положения фил. будущего'.Осуждая идеалист олкование мышления как внеприродной и сверхчел сущности, Ф приходит к выводу, что вопрос об отнош бытия к мышл есть вопрос о сущности человека, ибо мыслит лмшь чел.

Следов фил.,поскольку она реш вопрос об отнош мышл к бытию, должна быть антропологией, т.е. учением о чел, в существовании, в деят которого этот вопрос находит свое фактическое, реальное решение.Науки вскрывают неразрывную связь мышления с мат процессами в чел организме, с чувств восприятиями итд. Чел неотделим от природы; мышление есть необходимое выражение присущей ему биол, физиолог. деятельности. Ф.утверждает: 'Нов фил превращает чел, включая и природу, как базис чел, в единственный, универс и высший предмет фил, превращая, следоват, антропологию, в том числе и физиологию, в универс науку.' Антропология Ф указыв на его стремление разработать матер сист взглядов.Существенным содержанием и назнач. антрополог. принципа является по Ф. научное истолкование общественного сознания, в кот он видит отражение сущности чел.. Основой антропол Ф является мат учение о природе. Прир явл единственной реальностью, а чел ее высшим продуктом. В чел и благодаря ему прир ощущает себя, созерцает себя, мыслит о себе.Многообразие явл природы не может быть сведено к общей, однородной первоматерии.

Природа вечна.

Возникновение и уничтожение относятся тоько к отдельным явлениям. Прир бесконечна в пространстве.Ф. отстаивает положение о неразрывной связи материи и движения.

Однако не указывает на качественное многообразие форм движ. материи, на их взаимопереход. Ф говорит и о развитии, но понимает ее метафизично.Т.о ф. учение о природе в целом не выходит за рамки метаф материализма. Это сказывается, например, в Ф. определ природы: 'Я понимаю под прир совокупность всех чувств сил, вещей и существ, кот человек отличает от себя, как нечеловеческое... Или , беря слово практически, прир есть все то, что для чел - независимо от сверхъест внушений теистической веры - представляется непосредственно, чувственно, как основа и предмет его жизни. Прир есть всет, электричество, магнетизм, воздух, вода, огонь, земля, животное, растение, человек, поскольку он явл существом, непроизвольно и бессознательно действующим, - под словом прир я не разумею ничего более, ничего мистического, ничего туманного, ничего теологического'. Теор познания - сенсуализм.

Реальный мир есь чувственно восприним. действительность, следовательно, лишь благодаря чувств восприятиям возможно его познание.

Чувств восприятие, непоср по своей природе м.б. также и опосредованным, т.е. давать косвенные свидетельства относительно того,что мы не видим, не слышим, не осязаем... Органов чувств, кот обладает чел вполне достаточно для познания любых явлений.

Чувств восприятия в силу своей непосредств связи с вещами никогда нас не обманывают.

Однако он не включает в свое рассмотрение практическую деятельность.Ф признает важную познав функцию теорет мышления и его способности достичь более глубокого познания действительности. Зад мышления - собирать, сравнивать различать, классифицировать чувств данные, осознавать, понимать, обнаруживать их скрытое, непосредственно не являющееся содержание. 'Чувствами мы читаем книгу природы, но понимаем ее не чувствами'. Мышление носит опосредованный хар-тер, поэтому то, о чем мы мыслим, не всегда явл объектом непосредств восприятия. Как же устанавл истинность наших понятий, их соотв реальной действительности? Путем сопоставл. понятий, теор выводов с чувственными данными.Т.о чувственное созерцание - есть критерий истинности мышления. 1. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумлви виникення філософі марксизму. 2. Маркс та Енгельс поширили матеріалістичне пояснення природи і на розуміння суспільства Принципи такого розуміння випливають з визнання простих і для кожної людини очевидних умов для її життя Такими матеріальні умови, створені попередніми поколіннями людей Склада ться цілісна концепція суспільства, основою якого м безпосередній процес виробництва Маркс і Енгельс помднали матеріалізм із діалектикою Вони ввели в філософію категорію практики в найширшому її розумінні, тобто як матеріальну суспільноісторину діяльність людей Концепція практики стала для Маркса підставою для критики попереднього матеріалізму як метафізичного та споглядального, що розглядам людину поза соціальними умовами її життя Маркс прогнозував перемогу соціалістичного ладу та кризу капіталізму він вважав, що пізнав закони історії Маркс вважав, що революція диною рушійною силою суспільства, поступово держава ма відмерти, зникне експлуатація людини людиною, зникнуть нації, а все суспільство обмдна ться в дину націю 3. О Конт ссновоположник філософії позитивізму та теоретичної соціології Розвинув ідею трьох стадій інтелектуальної еволюції людства На теологічній всі явища пояснюються на основі релігії, на метафізичній природа поясню ться сутностями та причинами, наукова Основний твір конта «Курс позитивної філософії» Вона просякнута духом релігійності та містицизму О Конт проголосіив створення нової релігії людства, детально змільовуючи її культ Алексіс Токвіль висловив такі ідеї суспільно-політичного характеру: конфлікт між політичною свободою та політичною рівністю як наслідку демократичного індивідуалізму, вза мозвязок процесів централізації та децентралізацї, залежності і свободи, модливість подолання деспотизму Стюарт Мілль присвятив свою наукову діяльність пошукам спроби подолання тиранії меншості Він хотів створення системи традиційного представництва, яка урівнювала б широку участь населення в політичному житті з благодійним впливом еліти він обстоював захист законом індивідуальної свободи г Спенсер та М Веберзначну увагу приділяли соціології Ф Ніцше стояв біля витоків філософії життя в його вченні м ідеї волі до влади, теорія надлюдини і вічного повернення Критикував вчення Дарвіна, вважаючи, що природній відбір сприя виживанню не кращих а гірших 4. Екзистенціалізм.

Экзистенциализм - Философия существования.

Иррационалистическая фил.

Наиболее крупные представители: М. Хейдеггер, К Ясерс, Г.Марсель, Ж.П.Сартр, А.Камю, Н.Аббаньяно.В Герм э. стал складываться после 1 мир войны (обстановка озлобления и уныния) Нов волна - Франция времен окупации и после 2 мир войны.Э. поставили вопос о смысле жизни, о судьбе чел, о выборе и личной ответственности.Исходный пункт фил. Э. - изолированный, одинокий индивид, все интересы которого сосредоточены на нем же самом, на его собственном ненадежном и бренном существовании.

Экзистенциальные проблемы - это такие пробл, которые возникают из самого факта сущ человека. Для Э имеет значение только его собственное сущ и его движение к небытию.Э объявл предметом ф. - бытие. Э - это фил, единственный предмет кот - человеческое сущ-е, точнее преживание сущ-я. Среди всех способов бытия существования Э ищут такой, в кот сущ раскрылось бы наиболее полно - это страх. Страх - это исходное переживание, лежащее в основе всего сущ-я. В кончном счете это страх перед смертью.Для Сартра все вещи, кроме человека есть'бытие в себе', а чел. сущ. есть 'бытие для себя' или ничто.

Поскольку всякое бытие возн из бытия и не может превр в ничто, то для чел сущ-я, понимаемого как переживание, не может найтись такого быытия, из кот оно могло бы возникнуть и куда уйти.

Значит бытие чел есть ничто.

Осознавая свое ничожество чел испытывает страх 'человек есть его страх'.Ясперс полагает, что чел сущ раскрывается лишь в 'пограничных ситуации' - страдание, борьба, смерть.Челов сам свободно выбирает свою сущность, он становится тем, кем он себя сделает. Чел - это постоянная возможность, замысел , проект. Он свободно выбирает себя и несет полную ответственность за свой выбор.

Свобода составляет само чел. существование, чел и есть свобода.Однако своб понимается ими как нечто неизъяснимое, не поддающеся выраж в понятиях, иррациональное. Своб они мыслят как своб вне общества. Это внутр состояние, настроенность, переживание индивида.

Свобода противопоставляется необходимости. Такая свобода, противопост необходимости и отрешенная от общества, - есть пустой формальный принцип.

Свобода - это свобода выбора отношения к окруж действительности. Раб может быть свободным, соответственно самоопределяя отношение к своему бытию.

Свобода становится неотвратимым роком. 'Человек осужден быть свободным' свобода есть мучительная необходимость.Характ чертой чел сущ является то, что он не сам выбирает условия своего сущ, он заброшен в мир и подвластен судьбе. От человека не зависит время его рождения и смерти. Это приводит их к мысли, что помимо чел сущ-я сущ потусторонняя реальность, кот понимается как способ сущ чел, состоящий в озабоченности чел, направленной куда-то вне его. Вн мир представляет среду, мир заботы чел, окружающий чел сущ-е и находящийся в неразрывной связи с ним.

Пространство и время есть способы чел сущ-я. Время - это переживание сущ-ем своей ограниченности, временности.

Представл о времени до моего рождения и после смерти - произвольная экстраполяция.

Говорить о том, что будет после моей смерти бессмыслено.Личность и общество Общество - всеобщая безличная сила, подавляющая и разруш индивидуальность, отнимающая у чел его бытие., навязыв личности трафаретные вкусы, нравы,взгляды... Человек, преследуемый страхом смерти, ищет прибежища в обществе.

Растворяясь в нем он утешает себя тем, что люди смертны. Но жизнь в обществе не истинна. В глубине чел скрыто истинное, одинокое сущ-е.

Каждый умирает в одиночку. 1. Головними представниками цього напряму Марітен, Жільсон, Бохенський Неотомізм відроджу і модернзум теїстичн вчення Ф Аквінського, по днюючи його з філософіськими системами Канта, Шеллінга, Гегелля, Хайдегера, Ясперса Неотомістський реалізм відстою незалежне від людської свідомості існування природи і суспільства, водночас проголошуючи останні продуктом творчої діяльності Бога та об ктом його управління неотомічна концепція буття дуалістична: абсолютне, надприродне буття і буття, створене Богом Абсолютне буття - Бог Він створив усе з нічого Розум людини не спроможній пізнати сутність явищ Віра і розум перебувають у гірмонійних відносинах, вони не суперечать одне одному, вони доповнюють одне одного Знання здобуті за допомогою розуму, повинні бути постійно під контролем віри Віра розширю можливості розуму, виступаючи при цьому диним критері м істини Раціональне знання - це форма віри, і вцьому плані філософія мусить бути прислужницею релігії 2. 3. 4. думка Київської Русі. Значний вплив на суспільно-політичну та філософську думку Русі мало впровадження хритсиянства Центральною проблемою давньоруської філософської думки була людина Завданням ці ї думки було наближення людини до ідеалу, смислу її життя та покликання Фундаментальними і повчальними постають праці Володимира Мономаха і Ярослава Мудрого, митрополита Іларіона, які у «Повчанні дітям», «Руській правді», «Слові про закон і благодать», розкривають погляди на свою країну, владу, віру, право, добро і зло, життя і смерть Основні питання, які порушу Мономах - це питання про світобудову, державну владу, сутність людини, її моральність Він закликам допомагати бідним, велить шанувати священників, старших До етичних норм відносяться і вимоги Мономаха до спроаведливості князівського суду, в основі якого повинна бути правда Він заклика ставити державні інтереси вище від власних Він різко виступав проти князівських міжусобиць Праця митрополита Іларіона ма теологічний характер Визначною памяткою часів КР «Слово о полку Ігоревім» 5. Український духовний розвиток в домонгольській добі досяг високого рівня розвитку Після навали центр духовного розвитку України переміща ться з Ки ва на Захід Саме тут зявля ться Галицько-Волинський літопис Автор літопису розповідам про події 1205-1292 років З 14 ст Україну захопили литовці Найвизначнішими гуманістами того періодами були Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський У творах мислителів містяться думки про походження держави, вони роблять до вирішення цього питання світський підхід Герасим Смотрицький вситупав проти окатоличення Ідеї Смотрицького були ідеями гуманізму Філософській проблематиці значне місце відводиться у творчості І Вишенського свої погляди він намагався обгрунтувати, спираючись на ідею повернення до гуманістичних і демократичних принципів раньього християнства Ці принципи, до яких належать ріність, братерство, свобода, справедливість, Вишенський визнавав наріжними для побудови справедливих суспільних відносин у сфері релігійного та світського життя Він висловив думку про необхідність соборного управління церквою 6. 7. 8. КМАбула першим Вузом в Україні і Росії Вона стала провідним центром культури і освіти, ідейним штабом боротьби проти полонізації та окатоличення українського населення Академія утувала кадри державних чиновників, учених не тільки для України а й для Росії, Білорусії, Болгарії, Сербії, Молдавії З КМА вийшла ціла когорта уславлених політичних і церковних діячів Філософія КМА відзначалась не тільки своїм звязком з ідеями української культурної традиції і православною догматикою, але і потягом до вчень Відродження і Нового часу Відомими діячами були Петро Могила, Інокентій Гізель, Феофан Прокопович та Григорій Сковорода З іменем Петра Могили повязано становлення вищої і середньої освіти в Україні Він прагнув пробудити в українському народові інетерес идо знань Могила очолював друкарську діяльність у Ки ві, запровадив українську мову у тогочансих виданнях Прогресивні гуманістичні ідеї висловлював Інокентій Гізель але його ідеї були визнані ретичними Продовжувачами ідей Гізеля і Могили були Прокопович і Яворський Розвиваючи гуманістичні ідеї Прокопович звеличував і реабілітовував у людини те, що принижувалося середньовічними теолочічним світоглядом Прокопович вистьупив за повне підпорядкування Української церкви Москві Прокопович виступав за абсолютну монархію, пріоритет світської влади перед церковною, вважав, що кріпосне право необхідне державі і вигідне селянинові 9. Дослідники називали Сковороду українським Сократом, Піфагором, Лейбніцем Його діяльність припадала на період наступу на автономні права України Етика серцевиною філософії сковороди Це наука про любдину, її щастя, шляхи його досягнення, про добро і зло про зміст життя Досягти щастя можна тільки тоді коли чиннити за велінням внутрішньої натури, виявом якої сродність з певним видом праці Пошуки праці за покликанням, м ічтинним вичвом людини Сковорода був певен що кожна людина мам нахил до певного виду діяльності Така праця бажаною і виконумться з насолодою І навпаки, коли людина працю не за покликанням, тоді людина зазна лиха Сковорода вважав, що сродність та несродність праці відіграють важливу роль не тільки в індивідуальному плані а й у суспільному Вчення про сродну працю мало дещо утопічний характер кріпацтво і сродна праця несумісні Сковорода бачив що у суспільстві панують несправедливість, гноблення людини людиною 10. Шевченко народився 9 березня 1814 року в Моринцях на Правобережжі і виростав сиротою-кріпаком Коли пан узяв Тараса до Петербурга, талант його був помічений і в 1838 році він був викуплений з кріпацтва У 1840 році вийшла друком його збірка «Кобзар» Шевчунко брав участь у КМт за що у 1847 році його було заарештовано і зачлано рядовим в Орську фортецю (Оренбурзька губернія) довгі 10 років Шевченко перебував на засланні але навіть там він продовжував писати вірші, створювати картини, беручи участь в експедиціїдо берегів Аральського моря У своїх творах Шевченко закликав до повалення монархії, знищення кріпосництва, незалежності і свободи України шевченко помер 10березня 1861 року за кілька днів до здійснення одніеї з найбільших його мрій: скасування кріпацтва Найактивніші діячі київської молоді В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров створили навесні 1846 року справжню нелегальну політичну підпільну організацію - Кирило-Мефодіївське братство. У засіданнях братсва актикну участь брав Т. Г. Шевченко., П. Куліш.

Головною метою своєїдіяльності КМф вважало створення незалежної української діяльності. З демократичним ладом на зразо США у конфедеративній спілці словянських держав. Кожна з цих держів мала становити окремий штат. Київ мав стати центральним містом конфедерації, в якому кожні чотири роки мав збиратисясобор. Для захисту федерації від зовнішніх воргів передбачалося мати невелике військо. Кожен стат мав би власне військо. Всі громадяни мали навчитися військовій справі. Передбачалося скасування станів, смертної кари, свобода віросповідань, загальна початкова освіта. Члени братства виступали за повалення манорхії та скасування кріпацтва.

Програму товариства було викладено в «Книзі буття українського народу». Громадська діяльність кирило-мефодіївців зосереджувалася навколо освіти народу і шляхів піднесення економіки. 1847 року КМт було розгромлене 11. М Драгоманов - мислитель і громадський діяч, історик і публіцист н аформування його світогляду мали вплив твори російських революціонерів свої погляди він називав позитивізмом На його розуміння суспільства значним чином вплинув марксизм Соціологічні погляди Драгоманова базувались на визнанні головною одиницею суспільства людської особи Тому критері м прогресу суспільства він вважав покращення життя людини Вчений творить оригінальну соціологічну концепцію, яка отримала назву громада Основною формою організації суспільства проголошу тьсчя вільна спілка громадян, об днаних спільною мовою Громадянський ідеал Драгоманова мав гуманістичний характер, відповідав ідеалам і прагненню українського народу В основі соціальної структури Драгоманова лежить добровільна організація гармонійного розвитку громадян Він вбачав у нромаді можливість демократичного визволення народу Драгоманов засуджував спробу ідеалізувати минуле українського народу Олександр Потебня багато уваги приділив важливому феномену суспільного розвитку - мові Він не поділяв точки зору представників теорій божественого походження мови Він розглядав мову як постійний процес розвитку і вдосконалення, мова знаряддям думки У мові Потебня вбачав основну ознаку народу, знаряддя національної свідомості 12. 13. І Франко цікавився марксизмом, рпагнув по справжньому зясувати сутність цього вчення Франко бачив у марксизмі не тільки позитивні а й негативні сторони Він не визнавав класового підходу до оцінки явищ Головним для Франка були загальнолюдські цінності Він вікидав існування держави при соціалізмі, вважаючи, що в ній обовязково виникне прошарок управлінців,які узурпують владу, не підтримував поглядів щодо революції, панівної ролі пролетаріату Франко вважав, що шлях до незалежності лежить через консолідацію української нації Відстоюючи ідеал національної самостійності українського народу він не протиставля українську націю іншим Усі народи вільні і мають право на розвиток Значне місце в його поглядах відводиться питанням моральності Світогляд Лесі Українки формувався під впливом ідей Шевченка, Франка У творчості Лесі України можна виділити три головні напрями: самовизначення українського народу; питання морально-етичного характеру; система світогляду письменниці Український дух, національна ідея присутні в багатьох творах Л Українки Вона вірить в свій народ та в його силу,закликам до національного пробудження ММКоцюбинський - письменик і мислитель Проблеми внутрішньгго світу людини, її складних відносин із природою, втратаорганічного звязку людини і природи одним із найважливіших принципів його світогляду 14. Значний внесок у розвиток суспільно-політичної та філософської думки в Україні взробили М Туган-Барановський, В Кубійович, В Винниченко, М Грушевський, Слуцький, В Липинський, М Донцов, М Хвильовий та В Вернадсбкий М ТуганБарановський один із перших дав анліз економічних криз Він дійшов висновку, що кризи зумовлені трьома особливостями капіталістичного господарювання 1) капіталістичне господарство антагоністичним; 2) ма тенденцію до наближеного розширення виробництва; 3) господарство в цілому неорганізованим Заслуга Вкубійович поляга в тому, що він, проживаючи в емуграції підготував і опублікував 10-ти томне виданн «Енциклопедії Українознавства», яка була джерелом правдивої інформації про минуле і сучасне України В Виниченко у своїх творах висунув ряд філософських і політичних ідей Його увага зосереджена на одній проблемі як зробити людство щасливим М Грушевський був прихильником історико-соціологічного методу, що виник на грунті ідей позитивізму У своїй історико-філософській концепції він на перший план ставить положення, згідно з яким головним суб ктом історичного поступу м народ Грушевський відзнача , щл зміст історії народу поляга у його національному самовизначенні Грушевський одночасно говорив про необхідність налагодження міжнародних відносин, в основу яких слід покласти принцип поваги до свбоди і сувернітету всіх народів Грушевський залишив цікаві розробки, в яких показано як формувався світогляд наших предків В Липинський значну увагу приділя проблемі культури нації Він висловив думку, що політична культура м тим вищою, чим більше ма нація нагромадженого досвіду, спостережень у політичному житті Липинський відстоював ідею гетьманства в Україні На його думку гетьман об дну націю Він гарантом української державності Велику увагу приділив Липинський аналізу особливостей характеру українців У філософії Д Донцов стояв на засадах ідеалістичного волюнтаризму історичного та практичного ідеалізму приписуючи керівну роль у житті особі та ірраціоналізму Визнаючи великий вплив ідей на розвиток історії, Донцов тим самим виступив проти марксизму Донцов вважа ться теоретиком українського націоналізму Він розумі націоналізм як світогляд, що стимулю всі почини і встановлю взаммини із світом Д Донцов виступав проти примирення з Росімю, закликав до повного розриву з нею 15. ї ні 20-ті - 50-ті роки. 16. М Андрелла жив у 17 ст Його твори носять в основному богословсько-теологічний характер і пройняті співчуттям до пригнобленого народом і протестом закарпатського народу проти іноземних пригноблювачів У своїх творах він піддав критиці католицизм, папу римського Виступав за дність Закарпаття з Східною Україною А Бачинській стоїть на початку формування нового світогляду карпатського люду Він орі нту громадську думку не лише на пізнання богословя а і на світські науки Він виступа за вивчення рідної мови П Лодій висловлю у своїх творах патріотичні почуття та просвітницькі ідеали Він багато в чому продовжу ідеї А Бачинського І Орлай доводив східнословянське походження закарпатців Він захищав національну гідність рідного народу, глибоко вірив силу освіти і виховання Орлай розглядав освіту як головний засіб подолання бідності Філософські погляди В Довговича деїстичні, він вважав, що Бог створив світ і більше до нього не втруча ться У своїх філософських працях він приділя увагу людському розумов і розвитку суспільства О В Духнович на мев завершеної філософської системи, але це не означа що в нього нема концепції У центрі погляди Духновича були перш за все суспільні проблеми Вихідним пунктом його роздумів була людина в її звязку з суспільством Філософія того часу була рпоникнута вірою в розум та необмежені можливості пізнання світу Духнович поділяв погляди Платона, що неподобства в державі викликаються відсутності мудрості у правитулів Звідси в нього проповідь морального удосконалення політичних діячів як засіб до забезпечення миру і загального добробуту Духнович ділить людей на класи не за соціальною а за морально-психологічною Він виділ пять типів суспільних класів: люди богобоязні, люди мудрі, люди нечестиві, люди дурні та люди безумні Духнович вважав що в суспільстві більше недобрих людей Він заявля що доля людини залежить від самої людини 17. Центральне місце у світогляді Пересв това займала проблема влади У своїх посланнях до Івана Грозного він виступив прихильником зміцнення абсолютизму на противагу боярському свавіллю Пересв тов захищав політичний деспотизм, надіючись досягти завдяки йому соціальної влади Ченцем Псковського монастиря Філофе м була висловлена формула - Москва - ретій Рим Ця концепція несе в собі месіанський аспект, який виража ться в ідеї богообраності якогось і визнанні лише Росії як оплоту християнства З часо ця концепція перетворилась на ідеологічне підгрунтя садержавної влади московського царя Помітною фігурою періоду середньовічної Росії був Крижанич У його світогляді важливе місце займають проблеми державного ладу Серед складових, якими повинні бути наділені можновладці Крижанич виділя політичну мудрість Він розробив цілісну і розгорнуту програму управління державою Основна ідея поляга в об ктивному аналізі справ у країні, її народу, природних ресурсів та традицій, щоб уміло їх використати 18. На думку Татищева форма правління держави залежить від ряду умов,якими географічне розташування держави, її розміри та склад населення На його думку демократія здійснима тільки у невеликій державі Аристократія можлива в остріних країнах чи в добре захищених від ворогів Татищев вважав, що скасування кріпосного права в Росії може породити громадянську війну і може привести до знищення самого селянства Він був прихильником всесильної освіти, законів і розумного управління Кантемір був письменником,філософом, дипломатом Він захищав науку, розвінчував неуцтво і консерватизм духовенства і дворянської демократії Полтичні погляди Кантеміра виражали ідеологію дворянства і були тісно повязані з теорі ю природнього права і принципами згального добра Олександр Радищев багато уваги приділяв суспільно-політичним проблемам У сво му творі «Подорож із Петербурга до Москви» він ставить питання продолю російського кріпосного селянства, вказував на його важке становище Радищева за його погляди була зслано до Сибір 19. Ломоносов приділяв увагу суспільно-політичним проблемам суспільства У поглядах на суспільство ві поділяв основні ідеї просвітників Як і вони він вважав, що життя покращити можна шляхом освіти, шляхом вдосконалення суспільних форм, моральних принципів, а для Росії також тих суспільних форм, що зумовлені самодержавством Саме завдячуючи самодержавству на його думку Росія зміцнла Історію Ломоносов розглядав як органічний процес, де всяка нова її фаза звязана з попередньою Історія на його думку не вигадана, а природнім процесом Історичні й філософські поняття відображають зміни, що реально відбуваються у світі Тому час від часу слід їх переглядати 20. Чернишевський визначний лідер російської інтелігенції 60-х років На нього справили вплив філософія Гегеля, Шелінга, Фей рбаха, Прудона, Герцена Чернишевський прихильник наукового напряму в філософії Він вважав предметом філософії -теорію розвязання найзагальніших питань науки (про співвідношення духу і матерії, свободу волі, про безсмертя) У творі «Що робити»він змалював образи нових людей - носіїв нової філософії з їх зневагою до традицій, нахилом до природничих наук, носіїв розумної поведінки та гуманних вза мовідносин У творі він підкреслював переваги общинного життя У цілому ж суспільно-політичним ідеаломс Чернишевського було суспільство, яке базувалось би на принципах, які дали б змогу проявлятись природнім людським потребам Оскільки тогочасні суспільні інститути були далекі від такого ідеалу, то їх знищення революційним шляхом Чернишевський вважав цілком прийнятним Погляди Чернишевського справили великий вплив на Плеханова та Леніна 21. ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, 'реалистическую', научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля.

Позднее он назвал ее 'алгеброй революции'. Г. 'вплотную подошел к диалектическому материализму' (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, 'эмпирии' и 'спекуляции'. В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе.

Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория 'русского', крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего.

Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития.

Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается 'буржуазной оспой'. Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап.

Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом. 22. Бакунін докледно вичив марксизм, був особисто знайомий за Марксом Особливо негативно ставився до ідеї про диктатуру пролетаріату На його думук пролетаріат встановить свою диктатуру над селянством і взагалі Бакуннін вважав нездійснимість такої диктатури він вважав, що робочий клас обночасно весь диктатором бути не може Він відкида ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, 'реалистическую', научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля.

Позднее он назвал ее 'алгеброй революции'. Г. 'вплотную подошел к диалектическому материализму' (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, 'эмпирии' и 'спекуляции'. В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе.

Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория 'русского', крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего.

Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития.

Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается 'буржуазной оспой'. Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап.

Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом. Ідею Маркса про відмирання пролетарської держави Будь яка диктатура прагне увіковічити себе вважав Бакунін реалізація на практиці теорії комунізму приведе до соціальної несправедливості і експлуатації Авторитарний комунізм монополізум право на власність на користь міфічної держави, істоти уявної Але насправді це будуть чиновники, які будуть як їм заманеться маніпулювати суспільним капіталом Це приведе до по ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, 'реалистическую', научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля.

Позднее он назвал ее 'алгеброй революции'. Г. 'вплотную подошел к диалектическому материализму' (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, 'эмпирии' и 'спекуляции'. В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе.

Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория 'русского', крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего.

Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития.

Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается 'буржуазной оспой'. Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап.

Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом.днання соціалізму і абсолютизму Бакунін відкида ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, 'реалистическую', научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля.

Позднее он назвал ее 'алгеброй революции'. Г. 'вплотную подошел к диалектическому материализму' (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, 'эмпирии' и 'спекуляции'. В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе.

Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория 'русского', крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего.

Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития.

Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается 'буржуазной оспой'. Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап.

Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом.

Управління централізоване, зосереджене в одних руках Бакунін не проти держави взагалі а проти централізованої деспотичної форми правління Ідеалом ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, 'реалистическую', научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля.

Позднее он назвал ее 'алгеброй революции'. Г. 'вплотную подошел к диалектическому материализму' (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, 'эмпирии' и 'спекуляции'. В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе.

Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория 'русского', крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего.

Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития.

Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается 'буржуазной оспой'. Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап.

Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом. Такий суспільний лад, який базувався би на принципах самоуправління, автономії, свободи від експлуатації Вінцем філософії Бакунін визнам соціологію 23. Одним из выдающихся р фил. был Вл.

Соловьев (1853-1900). На его взгляды б. влияние оказала христ литер, идеи неоплатонизма, теософии, средневекового мистицизма, нем клас фил и отчасти славянофилов.

Общественно-истор задача ф - спасение челов и человечества.

Необходимо подготовить чел к восприятию христ ценностей Центр идея учения - идея положительного всеединства или 'всеединого сущего'. Это всеединство являет собой совершенный синтез истины, добра и красоты.

Всеединое сущее - сфера абсол, божественного - обладает признаками безусловности и всецелости.

Реальный мир - самоопределение или воплощение абсолютго-сущего., посредник между ними - София (мудрость божия). Материальный мир находится в хаотическом состоянии. Челов является центром всеобщего сознания природы. Его роль - роль освободителя и спасителя прир.

Человечество - посредник между прир и божетвом. Чел должен изменять прир до ее одухотворения.

Отсюда цель мир истории - единство бога и внебожественного мира, возглавляемого человечеством.

Нравственный смысл личности, являющейся связ звеном между бож. и природными мирами, реализуется в акте любви к др человеку, к природе, к богу.

Истинный предмет любви - Вечная Женственность, линый образ всеединства. В обществе идея 'всеединства' раскрывается как богочеловеческий союз людей, как некая вселенская церковь, объединяющая всех и способствующая установлению на земле царства божьего.

Залогом такого всеед явл объединение катол и правосл церквей.

Онтолоия Бердяева строится на противопост. духа и природы. Дух - субъект, воплощ. в себе свободу, творч. начало, дух. Дух - жто Бог, Природа - все, что не находится в духе, что объ, множественно и делимо в простра. Это объекты, вещи. Отн. духа и прир. Б. определяет дуалистически: 2 обособл. мира, имеющие общий источник, первичн. принцип.

Становл. ч-ка Б. поним. как прибл. к богочеловеку, единение с Богом. В гносеологии Б. отвергает западноевр. поним. познания. Объ. фил. познания - мировые тайны, напр. тайна свободы. творчества. Осн. формы познания - мистич. опыт, интеллект. интуиция, религ. откровение. Фил. антропология - в центре рассужд. Б. Против гегелевской концепции.

Внимание ф. должно быть обр. к личности, а не к абстр. ч-ку. Самое значит. в ч-ке идет не от соцциальн. влияний, а изнутри.

Социальн. концепция - мессианство, спасение чел-ва. 3 силы в истории: Бог, судьба, свобода.

Работы Б. выр. надежду на восстание личности против мира мертвых объектов, отчуждения. Мир - зло, ч-к должен приблизить конец мира. Б. послед. отстаивал идею самоценности конкр. личности.

Ценность личности выше абстр. идей общего блага, интересов коллектива. Осн. проблемы космизма: связь чел. сознания (души) и космоса, место разума во Вселенной, множество разумных миров и единство всех слоев бытия, целостность восприятия мира и пробл. понимания и др.

Основатель -Ник. Фед.

Федоров. Осн. труд - “Фил-я общего дела”. В основе ф.о.д. лежит специфич. поним-е ч-ка.

Истоки чел. бытия коренятся во Вселенной. Ч-к - существо вертикальное, обращен к небу, сл. должен стать свободным. Ч-к - сущ-во родовое, должен осозновать, что он - сын чел-ский. Ч-к - вершина эволюции, но и ущербен, т.к. смертен.

Счастье невозможно до тех пор, пока господствуют разрушит. процессы и люди разобщены друг с другом.

Смерть - высш. проявл. разруш.

Устранив смерть, ч-к победит зло.

Причина зла - неравномерн. нравств. и НТ прогресса.

Частая смена покол. не позв. освоить знания предш. пок. Нужно продлить жизнь. Ч-к должен стать спасителем мира. Фил-я р.к. обосн. идею активной эволюции, в кот. орудием сознат. совреш-я природы становится разум ч-ка. Внутр. регуляция пр-сов внутри ч-ка и внешн. регул. прир. процессов.

Воскрешение - победа над простр. и временем.

Вернадский тж. обосновывал идею акт. эволюции.

Считал, что использ. энергии, связ. с разумом, явл. отлчть. признаком ч-ка, она позволит людям преобр. природу.

Принцип цефализации - осн. направл. эволюции жив. мира - наращивание нервн. системы.

Примыкает идея ноосферы - сферы разума.

Биосфера перех. в н., т.к. ч-к преобр. природу соотв. своим потребностям. Но между ними разрыв, т.к. б. и.н. повреждены чел. потреблением, антигум. идеологиями.

Породив разум, эвол. пошла на риск. Есть рельн. опасность родового самоубийства и гибели космоса. Необх регулировать взаимод. о-ва и природы. 1. Ученик Маркса и Энгельса.

Двигал диалектику вперед, боролся с физич. идеализмом.

Материя не м. исчезать.

Вопросы теории познания.

Боролся против догматизма в т.п.

Вопрос об истинности знаний: 1) сущ. ли объ. истина 20) если да, то могут личел. представления, выраж. объ. истину, выражать ее сразу, целиком или только приблизительно. Осн. акцент - на док-ве объ. хар-ра истины. И. всегда объ.

Развил учение о практике. Пр. вкл. в себя всю совок. матер. деят-сти ч-ка: общ. пр-во, классов. борьбу, науч. эксперим.

Принцип отражения - краеугольн. камень матер. теории. Все знания проистек. из опыта, из ощущений, в кот. отраж. св-ва вещей - субъ образ объ мира.

Единство диал-ки, логики и теории позн-я.

Разраб. теорию ист. мат-ма. Бытие незав. от общ. сознания.

Онтологія (вчення про буття), гносеологія (теорія пізнання), діалектика (вчення про розвиток) 1. Міфологія була історично першою формою світогляду Міфи - це легенди первісних людей, в яких відтворено їх погляди щодо походження світу У міфології не було чіткого розмежування сівту і людини, думки і емоції, знань і художніх образів Міфологія містила у собі зачатки моралі, релігії, мистецтва, науки, філософії Міф виконував такі функції: 1) згуртування колективу (роду, племені) шляхом формування спільних уявлень про світ; 2) забезпечення духовної наступності поколінь 3) забезпечення певних форм поведінки на основі відповідної системи цінностей Міфи існували в усіх народів світу У міфологічній свідомості відбито поетичне багатство і мудрість різних народів В умовах панування міфологічного світогляду виника магія - віра у наявність чудодійного впливу явищ природи на людину і людини на природу 2. 1) релігія і церква відстоюють і проповідують загальнолюдські моральні цінності і ідеали 2) релігія і церква приваюлюють людину сво ю високою емоційністю Релігія сприйма ться швидше серцем а вже потім розумом Цьому сприя і культува обрядовість 3) проповідь соціальної рівності Згідно релігійним і церковним каноном перед Богом всі рівні 3. Релігія - це форма суспільної свідомості, суть якої поляга у вірі в існування надприродних нематеріальних сил, у Бога У релігії світ подвою ться на матеріальний і духовний Духовний вічним матеріальний - творінням Бога Тіло людини смертне, а душа безсмертна релігія зародилась у первісному суспільстві Людина ставила перед собою багато питань, на які не могла знайти відповіді, внаслідок відсутності на той час знань У цій ситуації людина буду картину світу, у центрі якого поставила Бога як творця світу, причиною усього що відбува ться Релігія не аргументу своїх положень, не доводить їх а пропону сприймати на віру При цьому віра не допуска ніякого сумніву У процесі історичного розвитку релігія пройшла шлях від політеїзму (багатобожжя) до монотеїзму (визнання диного Бога) Складовими частинами релігії : 1) ідеї та погляди, уявлення і міфи та догми, що побудовані на вірі у Бога 2) релігійні почуття, настрої, емоції, преживання, що породжуються уявленнями про надприродн 3) культуві дії - молитви, обряди, свята, богослужіння Релігія ма свої інститути та організації Одні ю з них церква 4. Філософія - це перша науковоподібна форма світогляду Слово флософія означа любов до мудрості Філософія появилася на противагу релігійному розумінні світу, внаслідок розвитку практичної діяльності людей і становлення наукового розуміння світу в умовах поглибленого поділу праці, головним чином внаслідок відокремлення розумової праці від фізичної Філософія виступа одночасно як і наука і як світогляд Філософія - це форма суспільної свідомості, яка да теоретичне розвязання проблем світогляду з точки зору відношення людини і світу, ідеального і матеріального На противагу від релігія філософія зверта ться не до віри, а до логічного міркування, до логічної аргументації, на доведення своїх положень у відповідності з науковими данними і практикою Вона апелю не до емоцій а до інтелекту Філософія засобом пізнання об ктивної істини 5. Філософія вивча той самий світ, що і інші науки, але якщо вони у процесі вивчення розчленовують світ, то філософія вивча світ у цілому У центрі філософського пізнання завжди знаходиться людина як найбільша у свті цінність Філософ використову готові теоретичні дані з інших наук і підда їх узагальненню , виводить на їх основі найбільш загальні принципи існування і розвитку світу Предметом філософії людина і світ у їх вза мовідношеннях і найзагальніших закономірностях Основними формами звязку людини і світу 1) практичне відношення, змістом якого перетворення людиною світу в процесі трудової діяльності 2) пізнавальне (гносеологічне) відношення, яке визнача звязок знань людини з дійсністю 3) ціннісне відношення, що виявля ться в оцінюванні предметів і явищ дійсності з точки зору їх значення для людини До найзагальніших закономірностей, що предметом філософії відносять такі, які діють одночасно у всьому суспільстві, а також виявляють себе у розвитку людського мислення Основне питання філософії - це питання про відношення свідомості і матерії (ідеального і матеріального, душі і тіла) 6. Світоглядна, методологічна, евристична, гносеологічна Світоглядна функція поляга в тому, що філософія приймам участь у формуванні світогляду людини, надаючи йому теоретичного характеру на основі досягнень людської культури Філософія серцевиною сітогляду, його теоретичном фундаментом Сьогодні світоглядна функція філософії зроста , бо без розуміння сутності проблем не може бути їх цілеспрямованого розвязання Методологічна функція поляга у застосуванні основних філософських принципів, законів і категорій у процесі пізнання та практичної діяльності людини Жодна інша наука не володі такими універсальними принципами та категоріями Саме ці принципи та категорії наслідком узагальнення філософі ю практики, досягнень інших наук Проте не всі принципи філософії корисними для науки Невірні принципи шкодять науці Евристична функція поляга в тому, що філософія здатна давати знання, які випереджають стан розвитку конкретних спеціальних наук Наприклад вчення про атомну будову речовину Демокріта, закон про збереження та перетворення матерії і енергї Гносеологічна функція філософії поляга у визначенні того кола проблем, що досліджу ться філософі ю у межах її предмету, але на рівні найзагальніших закономірностей 7. Слідом за основним питанням філософії, важливою сітоглядною проблемою питання про стан і структуру світу Чи світ зміню ться чи ні Чи предмети і явища звязані між собою, чи існуютьть ізольовано У відповідь на ці питання склалися два погляди діалектичний та метафізичний Діалектика - це термін, яким давногрецькі філософи позначали мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення сеперечностей в судженнях супротивника В сучасному розумінні - це філософське вчення про універсальні закони розвитку і за мозвязку предметів і явищ природи, суспільства і людського мислення Метафізика - це такий спосіб мислення і метод пізнання, який розгляда предмети і явища поза їхнім внутрішнім звязком, відірваними один від одного і як такі, що перебувають у незмінному стані Метафізика відобража дійсність однобічно Вона фіксу тільки відносну сталість предметів та явищ, ігноруючи їх розвиток, виділяючи окремі сторони об ктів вона не бачить звязку між ними, не бачить того цілого, яке вони складають Для метафізики на противагу діалектики характерне заперечення внутрішніх суперечностей в речах і явищах об ктивного світу, ігнорування якісних змін у процесі розвитку 8. Діалектика в сво му розвитку пройшла ряд етапів Уже в філософії стародавнього світу всезагальна змінюваність буття уявлялась як перетворення одного начала в інше: землі у воду, води у повітря, повітря у вогонь Найбільш яскравий прояв антична діалектика отримала у Геракліта, який вважав що світ знаходиться у процесі безперервних змін Рух здійсню ться через зіткнення протилежностей, які в ході боротьби переходять одна в одну, зберігаючи тим самим свою дність, гармонію Геракліт вказу на відносність характеристик та властивостей явищ навколишнього світу На позиціях стихійної діалектики стояв і Демокріт Він вважав, що ніщо не виника з нічого і не зника безслідно Вся нескінчена різноманітність речей та їх властивостей виника завдяки з днанню якісно однакових, але різних за кількістю, формою, величиною, конфігураці ю і положенням атомів Вони споконвічно рухаються у порожнечі У філософії нового часу, незважаючи на панування метафізичних поглядів, також висловлювалися діалектичні ідеї Так Спіноза доводить, що рух виплива із самої сутності матеріальної субстанції і ма у ній свої перешоджерела Проте Спіноза не дійшов до розуміння руху як невід много атрибуту матерії він вважав його лише вічною властивістю предмета, притаманою йому лише в певних станах Сама ж природа позбавлена руху і змін Елементи діалектики і у філософії Лейбніца До них відносяться такі ідеї: ідея про саморух монад і причин їх неперервної зміни; думка про нерозривний звязок мікрокосмосу з макрокосмосом; тлумачення дності протилежностей та їх вза мовтілення Лейбніц наблизився до глибокої діалектичної ідеї про дність простору і часу Класична німецька філософія розробила цілісну концепцію діалектики, як універсальної теорії і методу пізнання світу Вершиною класичної ідеалістичної діалектики м вчення Гегеля, який вперше подав весь природний, історичний та духовний світ у вигляді процесу, тобто у неперервному русі, зміні, перетворенню і розвитку Його діалектика охоплю всю дійсність, починаючи від чистих, логічних категорій, переходячи далі до природи і завершуючи категорійною діалектикою історичного процесу Він поділя діалектику на буття, сутність і погяття Гегель саме у понятті знаходить вищий розквіт як буття так і сутності у нього поняттям виступа і як суб кт об кт так і абсолютна ідея Метод Гегеля був діалектичним, система ідеалістичною, яка і привела його до меиафізичних висновків На матеріалістичній основі побудована діалектика у філософії марксизму Основна відміність матеріалистичної діалектики від ідеалістичної поляга в тому, що у ній об ктивна діалектика(діалектика речей) визнача діалектику ідей(діалектику людського мислення), тоді як у Гегеля навпаки діалектика розуму визначала діалектику речей Діалектику можна розглядати одночасно і як теорію пізнання і як логіку 9. Під принцинами або вимогами науки слід розуміти базові, визначальні положення, у яких відображаються базові, визначальні положення, у яких відображаються і узагальнюються найбільш важливі та сутт ві сторони практичної і пізнавальної діяльності людини Принципи завершальним етапом дослідження Вони відображенням об ктивного світу в мисленні, підсумком пізнавальної і практичної діяльності людства До зальних принципів діалектики слід віднести такі: принципи розвитку і звязку; принцип об ктивності; принцип конкретного історичного підходу у вивчені явищ; принцип виявлення основної ланки у ланцюгу історичних подій; принцип дності історичного і логічного, абстрактного і конкретного 10. Одна із особливостей філософських категорій поляга в тому, що вони використовуються у всіх окремих науках Між філософськими категоріями і поняттями спеціальних наук нема абсолютної відміності Філософські категорії загальними тому, що вони розкривають найбільш сутт ві, змустовні властивості ті відношення буття та мислення Філософські категорії безпосередньо звязані з основним питанням філософії Тому вони відіграють універсальну світоглядну і методологічну роль Такого безпосереднього звязку з основним питанням філософії не мають поняття інших наук Відмітною рисою, що характеризу філософські категорії, специфіка їх утворення Філософські категорії не виводяться якимось формально-логічним шляхом, а формуються через узагальнення усього досвідного знання Філософські категорії сво рідно концентрують досвід попереднього розвитку людства, його пізнавальної здатності Ці категорії і спосіб їх вираження являють собою специфічну логічну сітку, що допомага вченим різних галузей знань узагальнювати певний матеріал і здійснювати продуктивну наукову діяльність Завдяки цьому у філософських категоріях таке, у чому філософія реалізу свою специфічність, відносну самостійність і ді вість 11. У розкриті вза мозвязку одиничного і загального велика роль належить Гегелю Він писав, що філософія посина ться там, де загальне тракту ться як таке, що осяга всезагальне, сутт ве, або кажучи інакше там, де чутт ве осяга ться всезагальним чином, де ма місце «мислення про мислення» Гегель вказував на діалектичний вза мозвязок одиничного і загального На його думку поняття містять у собі все багатство одиничного, кокретного і загального Гегель абсолютизував роль загального, приписуючи йому самостійне існування Як засвідчу розвиток буття і пізнання одиничне буття реальністю Понятійне мислення, яке оперу класами предметів, ма об ктивну основу в одиничних речах Не може бути самостійного, відірваного від окремих речей існування загального У понятті зконцентровано виражене загальне, яке у предметному світі розсіяне як загальна властивість окремих речей, явищ чи звязків Загальне поняття - це скорочена думка, яка охоплю багато різних предметів і явищ Навколишній світ різноманітністю одиничних явищ, що характеризуються особливими і загальними рисами Можна визначити кожну із цих категорій: 1) загальним те, що виявля ться одинаковим, спільним для ці та інших ситем, тобто для певного класу предметів 2) особливим те, що у відношенні до загального виступа як одиничне, а увідношенні до одиничного як загальне Кожний предмет особливим, тобто дністю одиничного і загального 3) одиничне познача окремі предмети, що належать до певної групи, чи класу предметів, а також специфічні властивості, що притаманні тільки окремому предмету, якими він відрізня ться від інших предметів Відміність між одиничним і загальним ма відносний характер Те що виступам одиничним в одному відношенні, може виявитися загальним у іншому і навпаки 12. Причини - річ, необхідність, фактор і явище, які при вза модії з іншими речами, властивостями і факторами і явищами з необхідністю творять нові речі,явища, фактори, властивості Те що породжу ться ді ю причину наслідком матеріалістична філософія вважа , що поява тих чи інших речей, процесів дійсного світу не залежить від якоїсь надприродної сили або від нашого «Я» Необхідно вирізняти об ктивні чи суб ктивні причини, які зумовлюють те чи інше явище Ідеалістична філософія заперечу об ктивний характер причинності Заперечення об ктивності причинної зумовленості явищ природи і суспільства назива ться індетермінізмом На відміну від нього детермінізм визнача причинну зумовленість усіх явищ природи, суспільства і людського мислення Велику роль у спростуванні індетермінізму відіграла практична наука Причина і наслідок знаходяться у діалектичному вза мозвязку Вза модія причини і наслідку поляга у тому, що причина передум наслідку і існу разом з ним Якщо допустити що причина існу в один час а наслідок в інший, тоді причинний звязок неможливий Необхідно розрізняти причину і привід Привід базу ться на випадковостях,які змушують причину спрацювати Причина в часі передум наслідкові і зумовлю його Але це не означа , що будь яке явище,яке переду наступному, перебува з ним у причинному звязку У людській діяльності причинний звязок мам цілеспрямований характер Поставлена свідомістю ціль виступа причиною певної дії людини У цьому випадку діїї людини наслідком у відношенні до мети, яку хоче досягти людина Але сама ціль як ідеальна мета чимось зумовлена Вона наслідком усвідомленння людиною певних реальних потреб та можливостей, без яких не виникло б цілей Світоглядне значення значення принципу причиннисті поляга у тому, що він веде до визнання чи до заперечення об ктивних звязків між предметами і явищами дійсності 13. Гегель розглядав необхідність і випадковість як форми буття і як певні ступені розвитку абсолютної ідеї Матеріалізм визна об ктивний характер необхідності, вважаючи її одні ю із основних властивостей природи Необхідність і випадковість існують у дності, становлять собою тип звязку, вони певні сторони самої об ктивної реальності При цьому необхідність відобража внутрішні закономірні звязки між явищами, такі звязки які зумовлюють їх виникнення, існування і зникнення Необхідність те, що повинно статися при певних умовах Випадковість відобража зовнішню зумовленість явищ, те що може статися, або й не статися, відбуватися так чи інакше Категорії необхідності і випадковості дають можливість заглибитись у суть звязків світу, відилити ті які неминуче мусять настати, і ті які можуть настати а можуть і не настати Необхідність і випадковість можуть переходити одна в іншу Необхідність проявля ться через випадковості, а випадковість формою прояву необхідності З поняттям необхідності і випадковості тісно повязані категорії імовірності 14. Свобода філософами ідеалістичного спрямування тракту ться як звільнення від необхідності Проте уже Мпіноза висловив думку про те, що свобода усвідомленням необхідності Таке ж визначення свободи да і Гегель Він вважав, що свобода властива ідеї, яка усвідомлю себе, а не людям з їх повсякденною практичною діяльністю Ідеалістичне розуміння свободи рано чи пізно приводить до фаталізму Фаталізм визна панування у світі сліпих, невідворотних сил, що нібито наперед визначають долю людини Це абсолютизація необхідності і заперечення свободиМатеріалістична діалектика розумі свободу як цілеспрямовану матеріально-історичну діяльність людей Людина не тільки пізна необхідність а й на цій основі зміню світ з метою задоволення своїх потреб Міра свободи людини залежить від міри перетворення сліпої необхідності в усвідомлену 15. Зміст - це сукупність елементів, сторін, властивостей, і відношень в предметах і явищах, завдяки чому, вони реально існують як такі Форма - цеорганізація, структура змісту Між змістом і формою існу тісний звязок, дність Не існу таких речей,які мали тільки зміст і не мали форми, і навпаки Від дності форми і змісту необхідно відрізняти відповідність між ними Відповідність проявом дності Проте дність між формою і змістом можуть бути і там, де між ними нема відповідності Один і той же зміст може втілюватися у різні форми Зміст і форма вза модіють між собою: зміст визнача форму, форма у свою чергу робить зворотній вплив на зміст, виявляючи при цьому певну самостійнісність Зміни преважно починаються з зміни змісту Не можна відривати форму від змісту або перебільшувати, абсолютизувати її значення Це призводить до формалізму 16. Сутність виража внутрішні властивості, процеси, звязки предмета, що пізнаються на рівні теоретичного мислення Сутність вказу на головне, основне, визначальне в предметі, що зумовлене глибинними, необхідними звязками і тендеціями розвитку Явище - це зовнішні властивості, процеси, звязки предмета, які надаються людині безпосередньо у формах чутт вого споглядання Сутність і явище безпосередньо не співпадають між собою Якщо форма вияву і сутність речей співпадали, то наука стала б непотрібною Одночасно,якби між ними не було звязку, наука була б неможливою Категорії сутності і явища пербувають ніби на перетині категорій загального і одиничного, необхідного і випадкового Сутність - це загальна і необхідне, а явище - одиничне і випадкове Відношення сутності і явища суперечливими Їх суперечливий характер - це конкретний вияв діалектичного закону дності і боротьби протилежностей Явище завжди багатше за сутність, тому що воно крім загального містить у собі й індивідуальне На відміну від явища сутність більш стала і спокійна, однак і сутність змінювана Явище сприйма ться людиною на чутт вій стадії пізнання, тоді як сутність на логічній, раціональній 17. Можливість - це об ктивно існуюча тенденція виникнення певного предмету, що зумовлю ться відповідною закономірністю Дійсністю назива ться реалізована можливість, все те, що існу , чому притаманне буття Можливість поділя ться на абстрактну і реальну Абстрактна можливість - така, яка у принципі здійснива, але при цих умовах не може бути реалізована Абстрактна можливість ста реальною, якщо для цього зявляються відповідні умови Можливість тісно повязана з випадковістю Імовірність може бути виражена як кількісна сторона можливого Категорії можливості і дійсності мають особливе розуміння явищ суспільного життя Категорії можливості та дійсності мають важливе значення для розуміння процесу пізнання У процесі пізнання слід виявляти реальні можливості 18. 19. Система - це сукупність певних елементів, між якими існу закономірний вза мозвязок та вза модія Елементом нерозчленований у цій системі компонент складних матеріальних утворень та теоретичних побудов У давніх філософських системах під цим елементом розуміли конкретні види речовини (вода, вогонь, земля, повітря) Нині терміном елемент познача ться будь який об кт, повязаний певними відношеннями з іншими об тами в диний комплекс, у систему Структура - це форма (спосіб) внутрішньої організації об кта, форма звязку його елементів у певну цілісність Системою кожен предмет чи явище реальної дійсності, мислення і пізнання, які складаються з реально відокремлюваних частин, об днаних в дине ціле У залежності від природи елементів, системи поділяють на матеріальні, тобто такі, що об ктивною реальністю та ідеальні, такі що відображають суб ктивний світ людини У залежності від кількості елементів системи можуть бути прості та складні, а у залежності від характеру звязку між елементами - динамічні та статистичні Окремі предмети і явища можуть бути цілою і рархі ю систем Будь-яка система характеризу ться багатоструктурністсю Елемент входячи в структуру, вза моді з іншими елементами не повністю а лише певними сторонами Одні й ті ж елементи, вза модіючи різними сторонами, можуть утворювати різні структури У процесі функціонування системи можлива заміна елементів на якісно інші Існу звязок між поняттям структури і функції Функція - це роль, яку викону елемент у складі цілого Функція відобража вза модію між елементами системи Якщо структура вказу на стале у речі, то функція на рух на зміну 1. 2. загальне, необхідне, істотне, стале, повторюване відношення між предметами та явищами дійсності Закон об ктивним відношенням, що ді з необхідністю і незалежно від сідомості і бажання людей Формування законів одним із щабелів пізнання людиною світу Сформульований абстрактно, закон не може охопити всіх можливих форм свого прояву Явище завжди багатше за закон Проте закони науки облем не може бути їх цілеспрямованого розвязання Методологічна функція поляга( у застосуванні основних філософських принципів, законів і категорій у процесі пізнання та практичної діяльності людини Жодна інша наука не володі( такими універсальними принципами та категоріями Саме ці принципи та категорії ( наслідком узагальнення філософі(ю практики, досягнень інших наук Проте не всі принципи філософії ( корисними для науки Невірні принципи шкодять науці Евристична функція поляга( в тому, що філософія здатна и продолжил традиции матер. Ф. - воинствующий материалист.Ф родился в семье юриста.

Поступил в богословский фак.

Гейдельбергского унив.

Однако через год покидает его.

Переезж в Берлин, где слушает лекци Гегеля в унив.С 1828 г. преподает в унив. но его увольняют за отрицание личного бессмертия в работе 'мысли о смерти и бессмертии'С 1830г Ф. ведет уединенную жизнь в деревне и публикует свои работы. К1839г. он уже окончательно порывает с идеализмом В 1841г выходит гл. труд - 'Сущность христианства' . Затем 3. Протягом усі ї історії філософії навколо питання про пізнаваність світу точилася боротьба між матеріалізмом та ідеалізмом Більшість філософів позитивно відповідають на питання про пізнаваність світу Однак агностицизм вважам за неможливе пізнати матеріальний світ Матеріалізм відстою принцип пізнаваності і розгляда пізнання як відображення світу в сідомості людини Свої твердження матеріалізм виводить з даних науки і суспільно-історичної практики Матеріалісти-метафізики відривали теорію від практики, пізнання розглядалось ними як пасивне, дзеркальне відображення світу в голові людини Практику не розглядали як критерій істиності людських знань Теорія пізнання матеріалістів метафізиків мала споглядальний характер Одні вважали головними у процесі пізнання відчутів, інші - роль розуму Суб ктивний ідеалізм об ктом пізнання визна відчуття або людське мислення Він заперечу можливітсь пізнання того, що перебува поза людською свідомістю теоретичне обгрунтування агностицизму було розроблене англійським філософом Юмом у 18 ст Згідно з цими поглядами, наш досвід знайомить нас лише з відчуттями які впорядкувою і ситемазум наука Представником агностицизму був І Кант Він визнавав існування поза нашою свідомістю так званих «речей у собі», але таких які не можуть стати «речами для нас» Людина на думку І Канта може пізнати тільки явища, а внутрішня сутність речей нею не може бути осягнута 4. Субєкт і обєкт пізнання. Під об ктом пізнання слід розуміти ту частину світу,яка увійшла в поле зору людини в процесі практичної матеріальної діяльності Представники метафізичного матеріалізму ігнорували соціальну сутність людини, як суб кта пізнання, її активну роль у перетворенні навколишнього сіту Людина розгляда ться ними як природна істота із незмунними природними потребами, а об кт як реальність, що існу поза суб ктом Звязок між суб ктом і об ктом виявився у них зовнішнім, однобічним і зводився до того, що суб кт пасивно сприймався як об кт Для ідеалізму суб ктом пізнання не людина, а свідомість у дійсності людину не слід зводити до суб кта свідомості Суб кт пізнання перш за все суб ктом матеріально-практичної діяльності Тому вихідним у визначенні категорії суб кта і об кта трудова, виробнича діяльність як основа буття і розвитку людини і свідомості Саме у процесі становлення трудової діяльності формувався суб кт, складалася людська здатність активно і цілеспрямовано перетворювати навколишній світ і на цій основі усвідомлювати саму себе, свою дільність Поняття суб кта виража соціальну сутність людини Іссторія розвитку людини - це історія становлення суспільства Не можна відокремлювати суспільство від індивіда і індивіда від суспільства У вза мозвязку суспільство-людина визначальним суспільство Закономірності функціонування суспільства, його рівень розвитку, матеріальні і духовні потреби так чи інакше визначають діяльність індивіда Суспільство виступа як суб кт перш за все у відношенні до природи Природа базовим об ктом пізнанням Об ктом пізнання стають тільки ті явища, які так чи інакше попадають в сферу людської діяльності Категорії суб ктивне і об ктивне мають двояке значення Суб ктивне, характеризуючи діяльність суб кта як свідомої істоти, означа , ця діяльність властива суб кту, здійсню ться ним У цьому відношенні будь-яка людська діяльність суб ктивною Категорія об ктивне означа те, що існум поза і незалежне віддіяльності суб кта 5. 6. Матеріалітсична філософія розгляда істину як вираз звязку пізнання з дійсністю, якзбіг пізнавальних образів з об ктом З точки зору матеріалістиної діалектики, істина - це знання, що адекватно відображають об кт у свідомості суб кта За своїм джерелом і змістом істина ма об ктивний характер Вона відображам предмети і явища які існують обмктивно, незалежно від свідомості людей, тому зміст її ма обмктивний характер у не залежить від суб кта При цьому не слід змішувати істину і обмктивну реальність Істина - це гносеологічна категорія речі, які існують не самі по собі істиними чи хибними Хибним може бути судження про них Істина не застиглим образом світу, а процесом його відображення Відносна істина - це знання, яке неповним, приблизним вираженням предмету Відносною істиною м кожна наукова теорія минулого і сучасного Абсолютну істину можна і слід розглядати як суму відносних істин, тобто абсолютна істина результатом синтезу багатьох відносних істин Абсолютна і відносна істина - це два вза моповязаних моменти об ктивної істини Перебільшення будь-якої з них веде до метафізичного перекручення самої сутності процесу пізнання перебільшення абслютної істини заперечум процес розвитку знань, приводить до консервації тих уявлень і теорій, які вже склалися Такий погляд назива ться догматизмом З другого боку, перебільшення істині веде до висновку, ніби всі знання умовні, минущі, а отже не мають об ктивного змісту Це - релятивізм, який заперечу абсолютну істину і приводить до висновку, що всі знання м умовним, залежними від суб кта, його концептуальних позицій і теоретичної спрямованості 7. Філософи-матеріалісти заперечують суб ктивний підхід у питанні про ітину і звертаються до такого об ктивного її критеря як практика Бекон, Дідро, Фей рбах вважали критері м істини саму практику Проте вони обмежено розуміли її Вони тлумачили практику лише як науковий експеримент, чутт вий досвід Поза їх увагою залишалась виробнича дільність людей, яка реальною основою розвитку суспільства і наукового пізнання Сучасна наука і матеріалістична філософія вбачають критерій істини у цілеспрямованій матеріальній діяльності людей Якщо істиною вірне відображення об кта у свідомост суб кта, то переконатися в істності тих чи інших знань можна шляхом їх співсталення з об ктом пізнання Таке співставення відбува ться у процесі практичної діяльності Практика загальним критерімм істини Вона - критерій як у відношенні до наших чутт вих знань, так і до абстракцій Визнання практики як головного критерія істини не означа , що кожне поняття, будь-який акт пізнання треба безпосередньо перевіряти практикою реально процес доведення відбува ться у формі виведення одного знання з іншого, тобто у формі ланцбга міркувань Тільки окремі його ланки перевіряються шляхом виходу в практику У цьому пізнавальному процемі велике практичне значенн належить формальній логіці 8. Практика - це чутт во-матеріальна дільність людей, спрямована на перетворення світу в їх інтересах Як гносеологічне поняття практика включа до свого місту усю матеріальну діяльність людства протігом вс ї історії його існування, тобто практика ма суспільно-історичний характер Саме у цьму і поляга відміність діалектико-матеріалістичного розуміння практика від ідеалістичного та метафізичного Основою практики суспільне виробництво матеріальних благ, тобто процес перетворення речей природи у відповідності з потребами людей Але зміст практики не слід обмежувати тільки матеріальним виробництвом Можна виділити лие три найбільші форми практики : 1) трудова діяльність; 2) соціально-перетворююча діяльність (політичні, ідеологічні відносини); 3) практика наукового експерименту (спостереження, дослід) 9. Практика виступа як основа, рушійна сила пізнання і критерій істини Практичні потреби породжують науку, яка вищою формою пізнавальної діяльності Породовши науку практика виступа як постійний стимул та рушійна сила її розвитку Коли у супільстві виникають якісно нові технічні потреби, віповідно зявляються нов наукові напрями На кожному етапі історії суспільства практика визнача основні напрями розвитку наукової думки, а також найважливіші проблеми ті ї чи іншої науки Аналіз ролі, яку відгра практика у пізнанні людиною світ, приводить до висновку, що вона також кінцевою метою пізнання Остаточною метою пізнання застосування знань у практичній діяльності людини задля задоволення певних потреб Пізнання прислугову практиці, і у свою чергу руха її, створю для неї нові можливості подальшого розвитку Пізнання найістотнішим чином вплива на практику і виступа як її вирішальна рушійна сила Чим складнішим ста матеріальне виробництво і разом з ним вся суспільна пактика, тим більшу роль відігра пізнання Практика і пізнання розвиваються в нерозривному звязку Теорія виника з практики, розвиваючись на її основі, її узагальненням Зіншого боку, відображаючи закономірності розвитку світу, теорія визнача основні напрями подальшого розвитку практики Практика без терії сліпа, терія без практики безпредметна дність теорії і практики, їх взаммопроникнення і перехід одного в інше умовою розвитку суспільства 10. Наука - це ситема перевірених практкою теоретичних знань продійсність, система понять про явищ та закони їх існування і розвитку Поняття науки застосовуються також для позначення певного виду діяльності людини, спрямованої на виробництво нових знань Знання - це правильне відображення у свідомості людини предметів і явищ світу і їх властивостей Знання бувають буденними, донауковими, науковими, емпіричними і теоретичними Наукові знання не тільки константують факти та описують їх, але і пояснюють їх Сутність наукового знання полягам у достовірному відображнні факті Основу наукового знання складають певні базові положення, закономірності, які дають змогу об днувати їх у мдину цілісну систему Пізнання ставало науковим ту ю мірою, якою воно розкривало закони і закономірності розвитку світу і якою набувало силу передбачення Наукове пізнання відрізня ться від релігійного Релігія базу свої знання на вірі, а наука на доведенні 11. Основними формами емпіричного пізнання : спостереження, експеримент, моделювання і науковий факт Спостереженняце початковий етап емпіричного дослідження, який поляга у цілеспрямованому сприйнятті предметів і явищ світу з метою отримання безпосередніх чутт вих даних про об кт пізнання Основна вимога, яка ставиться до наукового спостереження - це однозначність задуму, системність, об ктивність, можливість контролю за процесом шляхом повторення спостереження експеримент - науково поставлений дослід, в якому досліджувач активно втруча ться у хід процесу, створюючи штучні умови буття і функціонування явищ з метою отримання про нього нових знань експериментатор ма можливість впливати на явище за допомогою цілого комплексу різного роду приладів та технічних засобів і відтворювати його кожний раз, крли воно цікавитиме досліджувача Експеримент здійсню ться на основі теорії, яка визначам постановку задачі і інтерпретацію його результатів Дуже часто основним завданням експерименту перевірка гіпотез і теоретичних передачен Експеримент дуже тісно повязаний із спостереженням але не тотожний йому Експеримент м більш дімвою формою наукового дослідження Засобіми експерименту можна відтворити явище будь-коли, якщо цього вимагають завдання наукового дослідження Моделювання м процесом штучного створення або вибору моделі, яка відтворю деякі особливості оригіналу, та її наступне дослідження Модель - це предмет, що заміню оригінал, з яким перебува у відношенні подібності і м джерелом інформаці про нього Моделювання застосовумться тоді, коли вивчення предмету повязане з якимось труднощами Поняття моделі м гносеологічною категорі ю, яка характеризу один з важливих шляхів пізнання Особливою вимогою до моделі м її подібність з оригіналом в істотному відношенні і відміність в неістотному Моделі можна поділити на три типи: фізичні, речово-математичні і логіко-математичні Науковий факт - це той самий предмет чи явище, але описувані досліджувачем за допомогою певної мови Науковий факт повинен відповідати реально існуючій речі Головні теоретичні рівні науковго пізнання - індукція і дедукція; аналіз і синтез; інтуїція;ідеалізація; екстраполяція; гіпотеза4 терія; наукове передбачення 12. Етика і мораль - це погляди, правила і норми, що регулюють поведінку людей Такі правила необхідними для всіх членів суспільства Основу цих правил складають загальнолюдські цінності Вони визначають, що таке добро і зло, що заохочу ться і що неприйнятне для вченог Моральність вимагам врахування історично сформованих заборон стосовно вчинків людини В науці засуджумться таке явище як плагіат Важливою моральною нормою для науковців відстоювання ними істини Але слід брати до уваги, що істина і добро не завжди співпадають Проте коритсування істинними знаннями може бути спрямоване проти потреб людини і суспільства на їх шкоду тут і виникам проблема моральної відповідальності вченого перед людством за свою наукову діяльність Наука повинна сприяти прогресивному розвитку людства і не шкодити йому 13. Під науковою картиною світу слід розуміти цілісну систему поглядів людини стосовно властивостей і закономірностей природи, суспільства і людського мислення Ця картина виника як наслідок узагальнень синтезу основних природничо-наукових і суспільствознавчих понять і принципів Розрізняють загальнонауково картину світу, картину світу близьких за предметом свого дослідження наук і картину сівіту окремих наук У структурі наукової картини світу можна виділити два головних компоненти; концептуальний (понятійний) і чуттмво-образний концептуальний момент повязаний з філософськими категоріями (матерія, причинність, рух, час, простір, розвиток) і принципами (матеріальної дності світу, загального звязку і взаммозумовленості явищ), загальнонауковими поняттями і законами, а також фундаментальними поняттями і принципами окремих наук Чутт во-образний компонент наукової картини світу - це сукупність наочних уявлень про природу Головна відміність наукової картини світу від донаукової полягам у тому, що вона базумться на певних фундаментальних наукових теоріях, що слугують її обгрунтуванню Наукова картина світу як форма систематизації знання відрізня ться від наукової теорії Якщо наукова картина світу відобража об кт, абстрагуючись від самого процесу отримання знання, то наукова теорія містить у собі логічні засоби як систематизації знання про об кт так і перевірки їх істиності Наукова картина світу викону евристичну роль у процесі побудови фундаментальних наукових теорій Наукова картина світу тісно повязана із світоглядом і науковою теорі ю наукова картина світу знаходиться у постійному розвитку 14. Роль науки у розвязку глобальних проблем сучасності. Соціальна Філософія 1. 2. Свідомість - це насамперед знання Ось чому в сучасній філософській літературі більшість дослідників вказують на важливу роль пізнавальної, емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості Логічна структура пізнавальної діяльності людини склада ться із чутт вого, абстрактного та інтуїтивного рівнів на цих рівнях виникають чутт ві образи і понятійні структури, які становлять предметно-змістову основу мислення До пізнавальних здатностей людини належать увага і память У пізнавальній сфері провідна роль належить понятійному мисленню емоційна сфера свідомості - складне малодосліджене явище Емоційну сферу становлять почуття, афекти, пристрасті та самопочуття Мотиваційно-вольова сфера склада ться з мотивів, інтересів, потреб суб кта в дності з здібностями в досягнення цілей Поряд із свідомістю існу рівень підсвідомого Фрейд стверджував що підсвідомість відігра важливішу роль у у поведінці людини Багато філософських течій на противагу Фрейду дійшли висновку що вирішальну роль відігра все ж таки свідомість Важливою ознакою свідомості самосвідомість Вона орі нтована на аналіз, усвідомлення, цілісну оцінку людиною власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, дій, моральних властивостей та ін 3. 4. 5. 6. Суспільна свідомість не тільки відобража буття а йтворить його Житт діяльність суспільства - це завжди складний історичний процес Суспільна свідомість повязана з науково-теретичним рівнем відображення дійсності, глибоким усвідомленням суб ктом відпрвідальності за прогрес суспільства Але суспільна свідомість за певних обставин здатна виступати і деструктивною силою, гальмуючи поступалтний хід суспільного прогресу Суспільна свідомість може існувати тільки тоді коли конкретні її носії - людина, соціальні групи, спільності Тому суспільна свідомість здатна існувати тільки через індивідуальну свідомість, що духовним світом конкретної людини Суспільна та історична свідомість перебувають в діалектичній дності, оскільки у них загальне джерело - буття людей Індивідуальна свідомість конкретніша, багатограніша ніж суспільна Вона включа в себе неповторні властиві тільки даній людині особливості, що формуться на основі специічних особливостей її буття Свідомість - не тільки знання а й ставлення до буття суспільна свідомість - це не просто арифметична сума індувідуальних свідомостей а якісно нова сутність Вона відобража об ктивну дійсність повніше 7. Політична свідомість відображенням політичних відносин, політичної діяльності, що відбува ться в суспільстві Політична свідомість відобража свідомо та цілеспрямовано регульовані політичні процеси Політична ідеологія пронизум все життя суспільства, справляючи вагомий вплив на його розвиток У сучасних умовах процес формування політичної свідомості ма здійснюватися в напрямку утвердження нового політичного мислення Моральна свідомість Мораль - це система норм, правил поведінки людей в суспільстві Норми моралі регулюються в суспільстві силою громадської думки Прнципи моралі не вічні і постійно змінюються Естетична свідомість відобража об ктивну дійсність шляхом певних свідомих образів на відміну від науково пізнання яке відобража буття у формі логічних терій і понять, естетична свідомість відобража його у конкретній наочно-чутт вій формі Правова свідомість - сукупність знань, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють поведінку людей у суспільстві Правова свідомістьтісно повязана з правовими нормами та законами 8. Політична свідомість відображенням політичних відносин, політичної діяльності, що відбува ться в суспільстві Політична свідомість відобража свідомо та цілеспрямовано регульовані політичні процеси Політична свідомістьвключаПолітична свідомість відображенням політичних відносин, політичної діяльності, що відбува ться в суспільстві Політична свідомість відобража свідомо та цілеспрямовано регульовані політичні процеси Політична ідеологія пронизум все життя суспільства, справляючи вагомий вплив на його розвиток У сучасних умовах процес формування політичної свідомості ма здійснюватися в напрямку утвердження нового політичного мислення в себе ідеологічний та психологічний аспекти Перший аспект повязаний з системою поглядів та ідея які відображають корінні інтереси певних соціальних спільностей Другий аспект повязаний з політичною психологі ю, що грунту ться на несистематизованих Політична ідеологія пронизум все життя суспільства, справляючи вагомий вплив на його розвиток У сучасних умовах процес формування політичної свідомості ма здійснюватися в напрямку утвердження нового політичного мислення Нове політичне мислення ма бути спрямоване на глибоке розуміння неповторності сучасного світу як складного та багатогранного явища 9. Мораль - це система норм, правил поведінки людей в суспільстві Норми моралі регулюються в суспільстві силою громадської думки Прнципи моралі не вічні і постійно змінюються У сучасних умовах суспільного розвитку зроста роль і значення моральних цінностей Багатогранність цінностей духовного життя, які сутт вим чинном впливають на культурно-моральний розвиток людини Всучасному суспільстві важливо щоб моральні цінності перетворились у невід мну рису психології людини При формуванні моральної свідомості важливим пошук ефективних шляхів вирішення суперечностей, що властиві цьому процесу У сучасних умовах важливою умовою вирішення суперечностей у сфері формування моральної свідомості цілеспрямоване утвердження непримеренного ставлення до її антиподів, що гальмують процес становлення моральної культури людей 10. Естетична свідомість - відобража об ктивну дійсність шляхом певних художніх образів на відміну від науково пізнання яке відобража буття у формі логічних терій і понять, естетична свідомість відобража його у конкретній наочно-чутт вій формі Естетична свідомість розвива ться в органічному звязку з розвитком усього суспільного життя, відображаючи зміни, що відбуваються суспільному житті В основі естетичної свідомості лежить художня культура, голоним у якій художн виробництво та споживання Художня культура включа всебе естетичну активність особистості її естетичне виховання, а також естетичніц потреби, почуття смаки, які реалізуються в художній творчій діяльності людей В основі естетичного ставлення людини до світу, її естетичної активності лежить соціально культуротворча діяльність, котра не не може обмежуватися лише сферою художньої творчості, а ма поширюватися на все суспільне життя 11. Мистецтво виступа як специфічний сносі б практично-духовного осво ння світу, форма суспільної свідомості й художньо-образного відображення дійсності, її пізнання й оцінки, особливою формою творчої діяльності особистості Його функціонування тісно повязане з процесами об ктивного буття, суспільних відносин, зокрема духовонго виробництво Мистецтво явля собою дність естетично-пізнавальної та естетично-творчої основи Однак визначальним у мистецтві духовно-емоційна основа Научно-чутт ва, предметно-житт ва, духовна, ідейна та емоційна сторони виступають в органічній дності Свій вплив на суспільство мистецтво може здійснювати лише за умов, коли воно може бути сприйняте ним 12. Протягом історії людства релігійна свідомість пройшла шлях від свого становлення від примітивних культів до складних релігійних систем і основних релігій сучасності Релігія як форма суспільної свідомості охоплю релігійну ідеологію та релігійну психологію Релігійна ідеологія явля собою більш чи емнш струнку систему релігійних ідей, поглядів на світ Релігійна ідеологія розробля ться теологами Релігійна психологія склада ться стихійно включа в себе несистематизовані почуття людей, настрої звичаї уявлення повязані з вірою в надприродн Сутт ве місце в релігійній свідомості вдігра процес поклоніння Діалектика розвитку релігійної та атеїстичної свідомості, а також міра їх впливу на людей визначалася соціальними, морально-духовними факторами рівнем культури суб ктів історичної творчості В релігійній свідомості дві протилежні точки - релігійний фанатизм та атеїзм Усучасних умовах важливими такі релігійні основи як віротерпимість, безкористливість братолюбство тільки на основі по днанн явсіх духовних сил суспільства можлива консолідація, співробітництво народів вза мозбагачення культур 13. Різіні уявлення про суспільство формувалось з найдавніших часів Одним із перших вагоме словов у цій галузі сказали Конфуцій та Платон з Арістотелем Суспільство в уяві стародавніх мислителів ототожнювалось з державою суспільне життя не мислилось унакше як державнеЛюдина трактувалась як політична істота Філософи стародавнього часу описали майже всі основні елементи суспільного життя Мислителі Середньовіччя помітии різницю між суспілбстврм та державою У творах Н Макіавеллі держава поста у вигляді одні ї із складових суспільства як більш широкого і фундаментального утворення Соціальні філософи домакіавелівсбкого періоду виявили майже всі елементи соціуму але не змогли скласти про нбого більш менш чіткого теоретичного уявлення У науковому осягненні соціум розглядався як історія людської діяльності Перша спроба виходу з вузької рамки історичного аналізу, осмисленні суспільства не лише в контексті історії, а й у більш широких межах діяльності і спілкування була зроблена К Марксом, у вченні якого суспільство постало у вигляді суспільно-економічної діяльності суспільство охоплю різноманітні процеси, стосунки між людбми і склада ться з певних соціальних інститутів У суспільстві реалізуються різноманітні види матеріальної та духовної діяльності людей Суспільство - це реальні люди, які об днуються у соціальні групи, нації, взаммодіють і конфліктують між собою, створюють і споживають матеріальні і духовні блага суспільство - це реальний процес житт діяльності людей, що ма історичний характер, існу обмктивно, тобто незалежно від волі і прагнення людей, хоча вони м головними носіями суспільно-історичного процесу 14. Вза мовідношення суспільства і природи складною багатоаспектною проблемою Адже і суспільство і природа предметом вивченням багатьох наук Поняття природа у науковій літературі вжива ться у двох значеннях У широкому розумінні слово природа охоплю і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності прояву, тобто синонімом слова Всесвіт У вузькому розумінні природа - це частина світу, яка вза моді з світом, це природн середовище в якому живе людина Сучасна наука виходить з того, що виникнення життя на Землі результатом саморуху і саморозвитку матерії при наявності відповідних природніх умов З виникненням життя сформувалась частина планети, яку називають біосферою Природа необхідною умовою матеріального життя суспільства, джерелом ресурсів дність суспільства і природи обумовлю ться процесом матеріального виробництва Історія розвитку природи поділя ться на два періоди до і після появи людини Система «суспільство-природа» існу з часів появи людини з її потребами, практичним ставленням до природи Система «суспільство-природа» передбача пізнання людиною природи, її використання і перетворення у світі все вза моповязане Щоб зрозуміти і дослідити ситсему «суспільство-природа» необхідно врахувати всю сукупність звязків, вза мовплив і вза мовідносини, що утворилися і існують у географічній оболонці Землі 15. 16. 17. Людина живе на Землі в межах тоненької сфери, сам тут вона реалізу свої творчі сили Ця зона назива ться географічним середовищем Географічне середовище - це сукупність предметів живої і неживої природи, залучених на даному етапі розвитку у суспільний процес і необхідними умовами існування і розвитку суспільства До географічного середовища належить земна поверхня із корисними копалинами, грунти, ліси, води, флора і фауна, нижня частина атмосфери і т д Тобто та частина природи яка об ктом діяльності людини Природн середовище здійсню вплив на суспільний розвиток Географічне середовище постійно зміню ться На ранніх етапах розвитку суспільства георфічне середовище відігравало провідну роль Шарль Монтеск вважа ться засновником географічного детермінізму він розвинув ідею про провідну роль гнеографічного середовища в житті людей, культурі і історії народів Біосфера - це сфера існування живої речовини Цей термін впреше запропонував Е Зюсс Детально вчення про біосферу розробив В І Вернадський 18. 19. Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки привели до революційних змін у житті суспільства Людство вступило в епоху НТР, що посилило вплив на природу З одного боку вдосконалення і збільшення виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людини З іншого забрудню ться природн середовище Зростаючи потреби людини зумовлюють зростання темпів НТП Сучасна екологічна ситуація склалася стихійно в ході діяльності людей Люди досягали цілей, на які розраховували але отримували результати на які не чекали НТП зміню стосуеки людини з природо, створю нові умови її існування, помітно вплива на спосіб життя і праці Екологічне прогнозування стало необхідною умовою оптимізації процесу вза модії суспільства і природи Томі важливо мати еколого-економічну оцінку НТП Подальше вдосконалення техніки ма відбуватися із врахуванням її негативного впливу на природу 20. 21. природнього в людині. 22. На думку Платона суспільство об днанням людей для задоволення своїх потреб і засобом реалізації потреб людей одне в одному За Арістотелем воно втіленням притаманного людині від народження соціального інстинкту людини Релігійна філософія вважала його проявом божого творіння Просвітителі та французбкі матеріалісти трактували суспільство як форму суспільної угоди, Г Гегель як реальний процес житт діяльності людей, що відбува ться завдяки втіленню в життя абсолютної ідеї марксистська соціальна філософія суспільство визнача як сукупність історично обумовлених форм спільної діяльності людей Головною детермінантою суспільного життя спосіб виробництва матеріальних благ Саме він обумовлю соціальний, політичний та духовний процес життя Суспільне буття визнача суспільну свідомість Теоретичне уявлення про суспільство як систему безпосередньо повязане з аназізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна вза модія яких забезпечу ціліснісь суспільства Слід виділити такі сфери суспільного життя: 1) матеріальна охоплю процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання а також продуктивні сили; 2) соціально-політична - включа соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - національні, групові, міждержавні Саме ця сфера охоплю такі явища і процеси як революція, реформа, еволюція В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, суспільні організації; 3) духовна - це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень; 4) культурно-побутова - охоплю виробництво культурних цінностей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сімї, освіту, виховання 23. 24. Людина - це одночасно соціальна і природня істота Індивід - це окремо взятий представник людського роду, якому властиві неповторні природні і соціальні якості Поняття ж особистості акценту увагу на соціально значущих рисах людського індивіда Особистість явля собою певну цілісність, систему багатоманітних якостей, рис індивіда У ході історичного розвитку індивід може набувати одних і втрачати інші якості Інтереси особистості у різних умовах різні, але інтерес притаманий їй завжди він рушійною силою дій індивіда Особистість - системна якість Вона здобува ться індивідом у практичній діяльності, зокрема у праці та спілкуванні з іншими людьми Індивід тільки тоді ста ососбистістю коли його залучено до суспільних відносин Тому поняття особистості треба розкривати через практичну діяльність Особистість ма величезну кількість рис Серед них - розум, воля, мудрість, емоції, звички, переконання і т д Ціякості мають як соціальні так і природньо значущі риси Моральні якості ососбистості носять лише соціально значущий характер Із числених моральних якостей можна виділити - гуманізм, доброту, милосердя, совість, терпимість, ідейність, патріотизм, принциповість, ввічливість, працелюбність та ін Крім цих позитивних у індивіда багато негативних рис егоїзм, грубість, користолюбство, тунеядцтво, наклепництво і тд Багато рис відносяться і до психологічних і моральних якостей Усі ці як позитивні так і негативні якості продуктом впливу суспільства, соціальних спільностей, окремих людей на дану особистість, а також продуктом самовиховання Сформовані якості людини справляють вплив на розвиток суспільства так і самої особистості 25. єкт історичної діяльності. 26. Поняття рушійної сили розвитку суспільства. У соціальній філософії рущійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: об ктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, потреби та інтереси, дії великих мас людей Вони таким чином повязані з суперечностями розвитку суспільства та їхвирішенням, з соціальним детермінізмом, об ктивними та суб ктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж м комплексом цих чинників Рушійні сили розвитку суспільства повязані насамперед з діяльністю людей Рушійною силою розвитку суспільства інтерес Зміст інтересу визнача ться умовами життя людей та їхніх спільнот, місцем у системі суспільних відносин інтерес м реальною причиною соціальних подій, що стоять за безпосередніми спонуканнями, мотивами, помислами, ідеями індивідів, соціальних груп, що беруть участь у цих діях Серед числених інтересів особливе місце належить матеріальним, особливо інтересам власності, адже історію людства можна періодизувати за формами власності Вза модія інтересів відбува ться через реальні суспільні звязки, відносини, організації На основі інтересів відбува ться об днання людей у суспільні групи 27. відміність суспільного буття від буття тварини. 28. Поняття суспільного закону. Закон розвитку суспільства і закон діяльності людей. 29. Основні детермінанти діяльності, потреба, інтерес, мета, сенс.

Потреби - фундаментальна риса, неповторна суттмва характеристика за багатством потреб можна судити про рівень розвитку особистості високо розвинута особистість - це насамперед особистість з багатством розумних потреб, з високою культурою споживання Потреби людей рушійною силою розвитку суспільства і самої людини Потреби становлять основне джерело діяльності людей Людські потреби історично зумовлені, визначаються даним історичним тином суспільних відносин У процесі розвитку суспільства відбуваються як якісні так ікількісні зміни у системі потреб Задоволення потреб у певних умовах породжу нові потреби, нові потреби стимулюють виробництво Потреби притаманні всім біологічним організмам Інтереси тільки людині Інтереси як і потреби м рушійною силою діяльності людейГегель говорив, що інтереси рухають народами Справжні інтереси не завжди правдиво відображаються їх носіями У суспільстві ма місце складна вза модія різних, часто суперечливих інтересів Інтереси можна класифікувати: за суб ктами (інтерес держави, нації, сімї); за сферами суспільного життя (матеріальні - духовні), за значенням (корінні - некорінні), за тривалістю (тривалі - нетривалі), за наявністю суперечностей (узгоджувані, неузгоджувані, гармонійні - негармонійні) Одні ю з основних умов поступального розвитку суспільства узгодження інтересів 30. Обєктивні умови і субєктивні фактори історії. 31. Можливість і діяльність в історичному процесі. 32. Соціальна структура суспільства.

оценка доходности облигации в Смоленске
независимое агентство оценки в Белгороде
оценка коммерческой недвижимости в Москве